Голодомор 1932-1933 років в Україні, який забрав мільйони життів, досі викликає гострі дебати та аналізи серед істориків та правозахисників. За визначенням, геноцид означає свідоме винищення певної групи людей на основі національності, раси, віросповідання чи етнічної приналежності. У контексті України, дії радянської влади, які призвели до Голодомору, викликають значні підстави для кваліфікації цієї трагедії як геноциду. Слово “Голодомор” походить від українських слів “голод”, що означає голодування, і “морити”, що означає винищувати або мучити. Голодомор означає масове голодування, викликане навмисними діями влади, що призводить до масових смертей серед населення.
Саме в ті роки, через надзвичайні зернові плани та примусову колективізацію, що були нав’язані українському населенню, створилась катастрофічна ситуація з голодом. Не дивлячись на жахливий стан селян, влада продовжувала викуповувати збіжжя, залишаючи населення без засобів до існування. Такі дії свідчать про намір не просто покарати, а знищити значну частину українського селянства, що дозволяє говорити про Голодомор як про акт геноциду.
Історичний контекст
На початку 1930-х років, радянська влада під керівництвом Йосипа Сталіна розгорнула амбітну програму колективізації з метою модернізації сільського господарства через створення колгоспів. Ця політика передбачала вилучення землі та майна у приватних власників і передачу їх державі. Наслідки для України, яка була визнана “житницею” Радянського Союзу, були особливо руйнівними:
Надмірні плани з вилучення зерна
Встановлені плани з вилучення зерна в Україні були нереально високими і не відповідали фактичному врожаю. В результаті, навіть при нормальному врожаї, харчів залишалося замало для виживання селянського населення.
Репресії проти “куркулів”
Термін “куркулі” використовувався для позначення заможних селян, яких радянська влада вважала ворогами соціалізму. Багато з них були арештовані, розстріляні або вислані до таборів.
Заборона на виїзд
Уряд заборонив селянам залишати голодні регіони у пошуках їжі, що ефективно перетворило Україну на величезну територію з ізольованим голодом.
Основні аргументи на користь класифікації Голодомору як геноциду

Аргументація на користь визнання Голодомору геноцидом грунтується на декількох ключових пунктах, які висвітлюють наміренність дій радянської влади стосовно українського населення:
- Специфічна мета влади: Документи та свідчення того часу вказують на те, що політика вилучення продовольства та заборони на виїзд була спрямована спеціально на українські території. Це підтверджує, що дії були сплановані з метою максимального тиску та покарання саме українського селянства.
- Репресивні заходи проти населення: Репресії, які супроводжували колективізацію, не обмежувались лише економічними заходами, але також включали масові арешти, депортації та розстріли, спрямовані проти “куркулів” та інших нібито “ворогів народу”.
- Заборона на допомогу: Уряд свідомо забороняв будь-яку допомогу голодуючим, а також міжнародну гуманітарну допомогу, що могла б зменшити наслідки голоду. Це додатково підкреслює наміренність дій і прагнення приховати масштаби трагедії.
- Маніпуляція інформацією: Сталінський режим активно приховував інформацію про реальний стан речей в Україні, забороняючи публікації про голод та переслідуючи тих, хто намагався розповісти правду.
- Етнічний аспект: Голод особливо жорстоко вдарив по українцях, що викликає питання про цілеспрямоване винищення на етнічному ґрунті.
Міжнародне визнання та сучасні дослідження
Міжнародне визнання Голодомору як геноциду українського народу зростає з кожним роком. Численні країни і міжнародні організації прийняли офіційні заяви, які підтверджують історичну правду про ці події. Роль сучасних досліджень у цьому процесі не можна недооцінювати, адже саме вони допомагають розкривати всі аспекти трагедії, базуючись на архівних документах, свідченнях очевидців та науковому аналізі.
Офіційне визнання
Сполучені Штати, Канада, Австралія, та ряд країн Європейського Союзу вже визнали Голодомор геноцидом. Важливим моментом у цьому процесі стало прийняття спеціальних законів та резолюцій, які не тільки визнають цей факт, але й зобов’язують уряди країн підтримувати освітні програми про Голодомор.
Наукові конференції та публікації
Сучасні історики і дослідники регулярно проводять наукові конференції та публікують статті, які аналізують Голодомор з різних точок зору. Дослідження не лише документують факти і цифри, але й допомагають зрозуміти соціальні, економічні та політичні причини, що призвели до голоду.
Едукаційні ініціативи
Шкільні програми в деяких країнах тепер включають інформацію про Голодомор, забезпечуючи таким чином передачу знань про ці події новим поколінням. Музеї, меморіали та освітні заходи також відіграють ключову роль у поширенні інформації про Голодомор.
Страшні історії очевидців голоду 32-33 років

Свідчення очевидців Голодомору 1932-1933 років в Україні відкривають страшну картину масового голоду та виживання під жорстокими умовами радянської політики. Ось декілька історій, які особливо вражають своєю жорстокістю і відчаєм:
- Мати, яка втратила дітей: Одна жінка з села на Харківщині розповідала, як вона втратила трьох з п’яти своїх дітей від голоду. Вона намагалася знайти їжу, але замість цього була змушена збирати тільки трави, щоб хоч якось вгамувати голод.
- Сім’я, яка поділилася останнім: Інша історія приходить від чоловіка, який був ще підлітком під час Голодомору. Його родина мала невелику кількість картоплі, яку вони вирішили поділити з сусідами, також голодуючими. Цей акт співчуття став останньою їжею, яку вони з’їли разом як сім’я.
- Втратила свідомість від голоду: Одна жінка розповідала, як вона втратила свідомість, коли йшла до колгоспу працювати. Вона прокинулася в лікарні, де дізналася, що ледь вижила. Вона пам’ятала, як медсестра сказала їй, що вона одна з небагатьох, хто дістав трохи буряків.
- Старість і самотність у голод: Один старий чоловік згадував, як він пережив Голодомор у повній самотності. Більшість його сім’ї померла або була депортована, і він був змушений виживати, їдучи що знайде, включаючи листя дерев.
- Діти, які шукали їжу: Було повідомлено про групу дітей, які вийшли шукати їжу і не повернулися. Вони намагалися дістати їжу з поля, яке охоронялось, але були спіймані і заморені голодом у в’язниці.
Голод 46-47 теж геноцид?
Голод 1946-1947 років в Україні, хоч і менш відомий порівняно з Голодомором 1932-1933 років, все ж викликає питання щодо його можливої класифікації як геноциду. Цей період був позначений значними харчовими дефіцитами та великою кількістю жертв серед цивільного населення. Розглянемо основні аспекти, які важливо взяти до уваги при аналізі цієї події:
Причини голоду
На відміну від Голодомору, голод 1946-1947 років був значною мірою викликаний природними умовами – зокрема, несприятливими погодними умовами, що призвели до поганих врожаїв. Водночас, політика держави щодо вилучення зерна для забезпечення міст та експорту залишилася жорсткою, що погіршило ситуацію з продовольством.
Відсутність наміренності
На відміну від Голодомору, де існують докази цілеспрямованого придушення українського населення через голод, у випадку голоду 1946-1947 років складніше довести наявність прямого наміру до геноциду. Втручання радянської влади було більше спрямоване на некомпетентне управління кризою, ніж на свідоме винищення населення.
Міжнародна перспектива
Визнання голоду 1946-1947 років як геноциду на міжнародному рівні не має такої підтримки, як у випадку Голодомору. Це пов’язано з більш складними причинами голоду та меншою кількістю безпосередніх свідчень про умисел знищити певну групу.
Висновок
Голодомор 1932-1933 років в Україні став однією з найбільших трагедій ХХ століття, і сучасні історичні дослідження підкріплюють аргументи на користь його визнання як геноциду. Рішучість радянської влади у вилученні продовольства, заборона на виїзд з голодних регіонів та заборона на допомогу, свідчать про цілеспрямоване знищення частини українського народу. Натомість, голод 1946-1947 років, хоча і був жорстоким та призвів до великої кількості жертв, не має достатніх доказів для класифікації як геноцид через його більш складну природу та змішані причини виникнення.
Використана література
- Конквест, Роберт. “Жнива скорботи: Радянська колективізація і терор-голодомор”. Видавництво Оксфордського університету, 1986.
- Епплбом, Енн. “Червоний голод: Війна Сталіна проти України”. Penguin Books, 2017.
- Девіс, Норман, та Віткрофт, Стівен. “Роки голоду: Радянське сільське господарство, 1931-1933”. Palgrave Macmillan, 2004.
- Сербин, Роман. “Український голод 1946-1947 років як злочин проти людства”. Університет Оттави, 2005.